Футбольний фанат

 

Футбольний фанат




В кінці вісімдесятих років мало кому вдавалось виїхати закордон з Радянського Союзу, особливо в капіталістичну країну. Мені з дружиною пощастило відвідати Англію. Наші знайомі попросили завезти невелику передачу з подарунками для своїх родичів, які оселились в Англії після війни. Родина ця мешкала в сусідньому каунті, тому до них треба було добиратися потягом.

Перед подорожжю, наші англійські друзі, порадили нам уникати зустрічей з англійськими футбольними фанатами. Ці хлопці без мізків, - казали вони – тому, краще триматись подалі від них, щоб уникнути неприємностей.

Англійські потяги дуже зручні. Примостившись біля вікна, ми з дружиною почали милуватись краєвидами. На одній з зупинок, до вагона зайшла пара англійців з дитиною у візочку. Вид в них був, як з бодуна, - пом'яті та невиспані, та й ще і перегар на гектар. Хлопчина та його супутниця були всі в татуюванні. Хлопець зиркнув на мене, та буркнув так, що почув весь вагон, - Fucked pacifist!

Я зробив вигляд, що нічого не зрозумів та продовжував пялитись у вікно і не дивитись в сторону тієї пари. Але хлопець не вгамувався, матюкався на чому світ стоїть. Всі пасажири з вагону повернулись в нашу сторону. З бурмотіння хлопця я зрозумів, що його дуже дратує пацифістський значок на моєму светрі, на якій я ніколи не звертав уваги. Щоб якось розрядити обстановку, я на ломаній англійській звернувся до нього, - me do not to understand you I am not English*. (* моя твоя не понімай я не англієць)

-          What country is you from? * (* З якої ти країни?)

-          З Радянського Союзу. Я не розумію, що ви там говорите.

-          Ах, ти коммуняка! Мій брат служить у танкових військах в Західній Німеччині для того, щоб стримати вашу навалу, а ці грьобані пацифісти тільки ходять протестують і тім допомагають коммунякам.

Чесно кажучи, я не знав що робити. Діло вже доходило майже до бійки, бо хлопець розпалився не на жарт. Я не знав, чи можна якось викликати поліцію і що робити далі? Згадав пораду друзів, - уникати  футбольних фанатів. А тут, з потяга на повному ходу куди уникнеш? Я вже перестав прикидатись, що не розумію англійську, та запитав хлопця:

-          Ти що, футбольний фанат?

-          Так! А ти що не бачиш?

Він відтягнув светра, щоб показати своє татуювання. Всі руки, грудь та шия до самого підборіддя були в кольоровому тату.

-          Ти знаєш? Наша країна дуже закрита. Але я час від часу десь дістаю англійські газети і слухаю Бі-Бі-Сі. Тому трохи знаю про Англію і навіть слідкую за англійським чемпіонатом. Моя улюблена команда Leeds United.

 

Хлопчина витаращів очі, - Друг! Це правда? Я запрошую тебе до себе! Зараз буде зупинка. Я тут живу. Зайдемо в паб. Вип’ємо пива. Давай виходимо, в мене тут багато друзів. Ми обов’язково когось зустрінемо в пабі. Я тебе з ними познайомлю. Пішли!

-          Ні. Дякую. Мені треба відвідати родину моїх знайомих. Вони не бачили один одного з війни, та просили передати подарунок. Якось іншим разом.

-          Шкода. Ну, ти перехили пінту за Лідс Юнайтед, коли випаде случай.

-          Обов’язково.

Коли ми повернулись додому, я розповів своїм друзям, англійцям про цю пригоду. На що, мій друг зауважив, - тобі поталанило, що ви натрапили на фана Лідс Юнайтед. Якби ви попали на фанів з Манчестера, або Шеффілда тебе б могли відметелити капітально.

            В той рік Leeds United став чемпіоном Англії, а я після того випадку,  намагаюсь не носити на одязі будь-яку символіку. 

 



Создан 12 июн 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
счетчики посещений сайта
купить Apple iPad free counters